Invest in Lviv Region

Актуально



21.12.2016
ВІДЧАЙДУШНИЙ ІНВЕСТОР, АБО ЯК ЗАЛУЧИТИ МІЛЬЯРДИ В УКРАЇНСЬКУ ЕКОНОМІКУ?

Наталя Ульянова

партнер ЮК ICF Legal Service

 

Україна, здавалося б, повністю втратила свою репутацію в очах інвесторів. Хто захоче вкладати гроші в падаючу економіку, яка, до того ж, знаходиться в стані перманентної політичної нестабільності і млявого військового конфлікту?

Але, мабуть, інвестори вважають інакше. І хоча темпи припливу капіталу в Україну за останні п'ять років значно впали, ще далеко не все втрачено. Так, за підсумками I півріччя 2016 року, згідно з даними Держстату, приплив прямих іноземних інвестицій в українську економіку склав $2,9 млрд. При цьому темпи відтоку капіталу поступово скорочуються. Якщо за I півріччя 2015 року з України було вилучено $351 млн., то за I півріччя нинішнього року ─ $330 млн.

Звичайно, нам ще рано святкувати перемогу, оскільки битву за довіру інвесторів аж ніяк не виграно. Але в тому, що негативний тренд витоку капіталу переломлено, сумнівів немає. Інше питання, як утримати цей капітал тут і збільшити темпи його припливу? Про це спеціально для Forbes розповіла Наталя Ульянова, партнер ЮК ICF Legal Service.

Одна з ключових умов ─ це, звичайно ж, сприятливий регуляторний і фіскальний клімат. Не потрібно бути дипломованим економістом, для того щоб зрозуміти очевидне: інвестори йдуть у ту економіку, де їхнім грошам дають нормально працювати. Всілякі державні структури не мучать бізнес бюрократичною тяганиною, фіскали не мордують нескінченними перевірками, суди працюють прозоро і в рамках букви закону.

Але не менш очевидним є і той факт, що інвестори готові вкладати не в декларації і обіцянки, а в реально працюючі проекти, які генерують цілком відчутний cashflow. Тільки от із обіцянками у нашої влади, як відомо, все набагато краще, ніж із діями. Але ж відсутність нормальної підтримки і стимулів з боку держави безпосередньо позначається на конкурентоздатності вітчизняного бізнесу. Так само як і на продукції, яку він створює. Однак шанси у вітчизняних підприємств на залучення капіталу «ззовні», як і раніше, великі.

СТРАТЕГІЧНИЙ ЗАПАС

Безсумнівно, лідером за рівнем інвестиційного потенціалу все ще залишається АПК. Його драйвером виступає як внутрішній, так і зовнішній попит. Частка аграріїв у сукупному експорті перевищує 40%. Для порівняння, питома вага експорту металургійної продукції становить вдвічі, а продукції машинобудування ─ втричі менше. До того ж, з оглядкою на перманентне глобальне зростання цін на продовольство, сільське господарство в середньостроковому періоді залишиться надзвичайно привабливою для інвестування галуззю.

Також на стороні АПК сприятливі кліматичні умови. За різними оцінками, Україна має від 25 до 30% світових запасів чорнозему. Все це в сумі відкриває можливості для вирощування екологічно чистої (органічної) продукції, споживання якої в усьому світі зростає величезними темпами. До того ж досвід в даному напрямку в нас уже є. Близько 400 тис. га землі в Україні сертифіковано для органічного сільського господарства. А продукція, яку вирощують на цих землях, користується попитом у Євросоюзі.

Плюс до всього, сільське господарство в Україні потребує впровадження інтенсивних технологій, які дадуть приріст врожайності, продуктивності та зростання якості продукції, що, в підсумку, конвертується в гарантовану окупність вкладених в інновації грошей.

Не менш привабливою для інвесторів була і залишається українська енергетична галузь. З одного боку, вона потребує серйозної модернізації і реструктуризації. Наприклад, тепломережі та обладнання в нашій країні зношені на 80-85%, електромережі ─ на 45-50%. З іншого боку, зростання собівартості енергоносіїв і збільшення дефіциту традиційних паливних ресурсів (таких як газ, вугілля) дають потужний поштовх розвитку альтернативних технологій, реалізації енергоефективних проектів. У Західній Європі, наприклад, частка альтернативної енергетики в загальному енергетичному балансі досягає 30-40%, в Україні ─ поки що лише 5-6%. Але ж енергетична незалежність і стабільність грають важливу роль в економічному здоров'ї держави.

Більше того, за оцінками Кабінету міністрів, Україна в найближчому майбутньому здатна не тільки повністю забезпечити себе енергоресурсами, а й стати досить великим експортером. Наприклад, сумарні запаси газу становлять близько 5,6 трлн куб м. При поточних обсягах споживання цих обсягів нашій країні вистачить більш ніж на 160 років.

СХІД – ЗАХІД

Недооцінюють Україну і як великий транспортно-транзитний вузол, що зв'язує Західну і Східну частину Європи, Балтику і Південно-Західну Азію. По-перше, наша країна має надзвичайно зручний вихід до морських маршрутів (як по суші, так і по воді), які, в свою чергу, забезпечують циркуляцію транспортних потоків із Європи і СНД в Туреччину, країни Близького Сходу і Північної Африки.

По-друге, мережа залізниць України становить близько 22 тис. км, протяжність автодоріг ─ 170 тис. км. Це потужна інфраструктурна мережа, яка при належному обсязі інвестицій в її модернізацію, розвиток і утримання (тільки на ремонт доріг потрібно 500-600 млрд. грн.) забезпечить кількаразове зростання вантажопотоку. По-третє, в ЄС, зі свого боку, готові сприяти реалізації транзитних можливостей України. Наприклад, ще в середині літа Україна й Угорщина домовилися про збільшення безкоштовних двосторонніх і транзитних перевезень і про надання українським автоперевізникам додаткових квот.

Значно посилила Україна і свій потенціал у сфері високих технологій. IT-розробки українського походження вже відомі в усьому світі. За 2015 рік, наприклад, наш ІТ-сектор зміг залучити понад $130 млн. інвестицій (у 2014 році, для порівняння, ця цифра склала $39 млн.), а обсяг експорту IT-послуг досяг $2,5 млрд., конкуруючи за даним показником з агропромисловим сектором і металургією. Всього ж в Україні працює понад 1000 IT-компаній і функціонує понад 100 науково-дослідних центрів, а вітчизняні вузи щороку випускають 6-7 тис. профільних фахівців.

Проте можливості IT ще аж ніяк не вичерпані. Розрахунки показують, що ємність цієї індустрії в Україні ─ від $15 млрд. до $30 млрд. При цьому повністю потенціал IT-галузі зможе розкритися лише за однієї умови: ми будемо стимулювати розробників генерувати свої ідеї і створювати продукти тут, «вдома», а не шукати будь-яку можливість перепродувати розробки і самих себе за кордон.

До речі, дуже корисним був би для України досвід Ізраїлю, який, незважаючи на війну довжиною в кілька десятиліть, зумів перетворитися на один із найбільших IT-хабів світу і залучити в економіку багатомільярдні інвестиції. Експорт ізраїльської індустрії високих технологій в 2015 році склав майже $38 млрд., а обсяг залученого в IT-проекти капіталу склав $4,4 млрд. Цифри говорять самі за себе.

КУДИ ПРИХОДЯТЬ ГРОШІ?

За великим рахунком, Україна володіє всім тим набором якостей, які служать «приманкою» для інвесторів. Починаючи від запасів природних ресурсів і вигідного географічного розташування, і закінчуючи виробничою, технічною, інфраструктурною базою, а також людськими ресурсами, тобто «мізками».

Але коли бізнес ставить перед собою конкретне завдання щодо залучення капіталу, часто з'ясовується, що він до цього просто не готовий. Перш за все, переважна більшість українських компаній мають проблеми із прозорістю структури власності. Бізнес просто не готовий розкривати інформацію про своїх кінцевих бенефіціарів. Хоча оприлюднення даних про акціонерів ─ це не тільки одна з ключових умов побудови міцних відносин з інвесторами, але ще й обов'язкова вимога національного законодавства.

Крім цього, бізнес часто приховує реальні показники своєї діяльності (наприклад, рівень боргів або збитки) і прикрашає дійсність, завищуючи масштаби виробництва, обсяги продажів. Але часи, коли нерезиденти були готові купувати українські компанії навіть зі збитками, погоджуючись при цьому на абсолютно божевільні мультиплікатори (дуже гарний тому приклад ─ банківська система України, яка пережила масований прихід іноземного капіталу в 2006-2007 роках), давно позаду. Сьогодні інвестор рахує кожну копійку і вкрай критично відноситься до фінансового стану і до платоспроможності об'єкта своєї інвестиції, проводячи глибокий аудит і зважуючи всі ризики.

Плюс до всього, будь-який капіталіст дивиться на перспективу, а значить, ретельно прораховує повернення вкладених грошей. Це означає, що компанія повинна бути «на плаву» не тільки сьогодні, але й через рік, два і десять років. Такий сценарій можливий лише при правильному структуруванні своєї діяльності, акуратному виборі партнерів і контрагентів, налагоджених бізнес-процесах і ефективній управлінській моделі. А цими якостями, як відомо, багато українських компаній також похвалитися не можуть.

Ну і, звичайно, необхідні стимули з боку держави. Регуляторні, податкові, соціально-політичні. Безумовно, українська влада робить кроки в цьому напрямку. Мова, наприклад, про зміни до Податкового кодексу, ініційовані Кабінетом міністрів, які покликані спростити адміністрування податків; про законодавчі ініціативи, направлені на звуження повноважень перевіряючих та контролюючих органів, в тому числі на скорочення підстав для перевірок; про запущену судову реформу. Але це лише мала дещиця того, що доведеться зробити владі на шляху до довіри інвесторів.

Ключове і першочергове завдання всієї української економіки ─ стати зрозумілою іноземному капіталу, а також гарантувати його належний правовий захист на території нашої країни. Це і буде запорукою успішного залучення не просто мільйонних, а мільярдних інвестицій. Адже, згідно з дослідженнями економістів, Україна в найближчі 15 років має всі шанси отримати від $120 млрд. до $270 млрд. І при виконанні перерахованих умов ці цифри цілком досяжні.

 

За матеріалами інтернет видання forbes.net.ua



Партнери

 Львівська Обласна Державна Адміністрація  Льівська Обласна Рада Львівська Міська РадаInSpirito Львівський Кластер інформаційних технологій та бізнес-послуг  Invest in Lviv  KPMG European Business Association Ernst & Young  Symphony Solutions Львівська торгово-промислова палата A&T Consulting